Українська красуня та організаторка інформаційної соціальної акції “Говорити щоб жити” Олена Бринза завоювала серця та корони найпрестижніших світових та Всеукраїнських конкурсів краси. Вона не лише втілює ідеал красуні, але й є співзасновницею ГО “Асоціація королев України”, співорганізаторкою благодійного проєкту Charity Queen та Charity Queen Awards. Окрім цього Олена громадська діячка, яка також активно підтримує Збройні Сили України. У цьому інтервʼю ми дізнаємося більше про її вражаючі досягнення, благодійність та громадську діяльність, які роблять її не лише відомою особистістю, а й справжньою лідеркою з великою душею.
– Які події у Вашому житті найбільше вплинули на Вашу рішучість і визначили подальший шлях?
– В моєму житті було багато випробувань «на міцність», але вважаю що саме поява моїх дітей мотивувала мене змінити своє життя на краще. Я усвідомлювала, що тільки своїм прикладом, а не повчаннями чи покараннями зможу показати, як досягати своєї мети та жити щасливо, що таке повага до себе та до оточуючих. Я точно знаю, як я не хочу жити, і навіть коли мені страшно за майбутнє через зміни, які на мене чекають, я продовжую діяти, бо насправді для мене страшніше – залишитися там, де я нещаслива, де завершується мій розвиток як особистості, так і жінки.
– Як Ви відносите свій досвід дитинства до Вашої поточної діяльності?
– Раніше я вважала себе жертвою і жалілася на свою тяжку долю, тяжке дитинство та підліткові роки. Але я змінила своє ставлення до цього і зараз це моя сила, мій «двигун»! Я подивилась на це з іншої сторони, як я це можу використати, щоб бути корисною для інших, що мій приклад може надихнути та врятувати життя інших жінок, дітей та підлітків.
Я й до нинішьоі громадської діяльності відвідувала школи стосовно теми булінгу та домашнього насилля, розповідаючи свою історію. Але зараз я вирішила розширити свої масштаби та долучити до цієі кампанії як експертів цієї галузі, так і таких же жінок, як я, які зуміли пережити цей досвід і стали успішними, сильними та щасливими.
– Як Ви вирішили займатися благодійною діяльністю та підтримкою жінок та дітей, які стали жертвами домашнього насилля?
– Як я вже сказала, мені захотілось масштабуватися, і на це вплинула участь у моєму останньому конкурсі краси в США, де я отримала перемогу і титул Ms. Transcontinental 2024.
Цей конкурс не схожий ні на який інший, про які я чула або брала участь. Вони дуже опікуються темою домашнього насилля та булінгу. Королева минулого року в категорії 45+ ставила собі на меті допомогти за рік 10000 дітям, але перевершила цю цифру і допомогла 25000 дітям! Це був шок, в мене були мурахи по тілу, коли я це почула, і мене ця історія дуже надихнула, переді мною стояла реальна людина яка це змогла, і я подумала, що також хочу збільшити кількість людей, кому я можу допомогти, тим паче що тепер маю можливість отримати досвід від міжнародних партнерів. А, якщо брати благодійність не тільки стосовно жертв домашнього насилля, то я це робила ще до війни, бо вважаю це обовʼязком кожного громадянина країни, у якого є можливість поділитись чимось з іншим, хто цього потребує. Наразі ми з моїм партнером Іриною Оськіною проводимо всеукраїнські благодійні заходи, спрямовані на збір коштів для ЗСУ, жінок-вдов військових, для дітей та тварин ЗСУ.
– Що для Вас означає звання Ms. Transcontinental 2024 і як Ви плануєте використовувати його для досягнення своїх цілей?
– Для мене, по-перше, це велике особисте досягнення. Я дуже багато і важко працювала над підготовкою, спала по 3-4 години протягом двох тижнів, щоб усе встигнути. Окрім образів, я особисто підготовала 60 подарунків для делегатів конкурсу та членів притулку жертв домашнього насилля. Кожен з них був унікальним та особливим, була продумана кожна дрібниця, навіть надпис на стрічці, якою я оздоблювала подарунки. Мій багаж важив 65 кг і дорога тільки в одну сторону зайняла 45 годин. Тому я вважаю це більш ніж заслуженою перемогою.
По-друге, цей титул це велика відповідальність. Тільки підписання контракту після перемоги зайняло у нас 1.5 години часу, з розʼясненнями кожного пункту юристом конкурсу. Комітетом конкурсу розписана програма на весь рік, тому з отриманням корони я також взяла на себе відповідальність гідно нести титул та виконувати обовʼязки королеви.
По-третє, завдяки моєму новому статусу Ms. Transcontinental 2024 я маю можливість більше бути почутою нашими ЗМІ та донести великій кількості людей свій меседж про соціальну кампанію “Говорити щоб жити”. Також свій титул хочу демонструвати як приклад результату кропіткої та тяжкої праці над собою (не один рік), мотивації для інших жінок та, звичайно ж, для залучення коштів на благодійність.
– Яким чином Ви намагаєтеся поширювати свій меседж щодо боротьби з домашнім насильством?
– Я маю на меті декілька напрямів: за допомогою пресконференцій, підтримки ЗМІ, блогерів, експертів цієі сфери, представників влади, публічних особистостей тощо.
Також дуже хотілось би щоб у кожному навчальному закладі на видному місці завжди знаходились контакти необхідних служб або органів, до яких можна звернутися за допомогою в разі булінгу чи домашнього насилля, де людина зможе отримати кваліфіковану допомогу, захист та підтримку, а також при необхідності залишить на деякий час пожити в притулку на період реабілітації.
– Які є найбільші виклики та досягнення у Вашому житті та громадській діяльності?
– Їх було не мало…. Найпершим, напевно, для мене було розлучення. Було страшно залишитись одній з двома маленькими дітьми, не маючи розуміння та підтримки близьких. Іноді не вистачало грошей навіть на їжу, але я ні на хвилину не пошкодувала про свій вибір, бо точно знала, що не хочу залишатися там, де не відчуваю себе щасливою жінкою. І потім я зрозуміла, що, тільки ризикуючи, ми можемо змінити своє життя на краще, і це не означає, що в цей час ми не маємо страху. Він є! Навіть видатні артисти з великим досвідом кажуть, що кожного разу в них є страх перед сценою, але вони навчились ним керувати. І у кожного з нас є вибір, чи так і жити, все життя боячись чогось, чи признати, що так, я боюсь, але я дію!
Також великим викликом для себе вважаю участь у першому своєму конкурсі краси.
В шкільні роки я зазнала сильного боулінгу зі сторони однокласників. Після смерті батька ми переїхали з села до великого міста. Я розмовляла на суржику, це викликало насмішки однокласників та інших дітей, які приходили подивитись на мене, як на цирковий експонат, також я мала нерівні зуби, соромилась посміхатися і вважала себе самою негарною і нещасною дівчиною в світі. Мене часто тоді відвідували думки про самогубство…
Я навіть і мріяти не могла, що колись не лише візьму участь у конкурсі красі, тим паче після двох розлучень та маючи двох дітей, а ще й отримаю не одну головну корону! Якби мені тоді це хтось сказав, я б нізащо в це не повірила.
Це одна з причин, чому я вирішила так активно займатись темою булінгу та насильства, бо впевнена що моя історія може врятувати не одна життя.
Стосовно громадської діяльності. Так, я маю що розповісти, але вважаю, що мої досягнення в цій сфері тільки починаються, бо маю дуже багато планів, і через рік я з задоволенням ще раз відповім на це питання.
– Як Ви бачите майбутнє своєї роботи та які плани на найближчі роки щодо підтримки жінок та боротьби з проблемою домашнього насилля?
– Метою моєї кампанії “Говорити щоб жити” є поширення інформації стосовно теми насилля в сімʼї та не тільки, щоб особи, які постраждали від цього (жінки та діти) не боялись про це заявляти, щоб зрозуміли, що це не соромно і вони не одні, хто мають таку проблему. Щоб ті люди, які нанесли кривду відповіли по повній мірі за свої вчинки, тому що замовчування цієї проблеми призводить до безвідповідальності та безнаказанності тиранів. А найстрашніше – що часто жертві внушають, що вона сама цьому винна, або що це є НОРМА, і це дуже страшно. І все це із-за недостатку інформації стосовно цієї теми та замовчування проблеми. Адже часто ці чоловіки займають високі посади і жінки вважають, що немає сенсу заявляти про насильство. Але це не так, бо я вже знаю жінок, яким допомогли, які не побоялись погроз та маніпуляцій дітьми і успішно вийшли з абʼюзивних стосунків.
Також я хотіла б щоб в кожній області був тимчасовий притулок для реабілітації та переховування жертв тиранії, де вони змогли б отримати необхідну допомогу (фізичну та психологічну), знову повірити в себе і почати жити новим щасливим життям.
