Ця стаття — не про жалість. Вона про силу. Про вас — справжніх, поранених, у пошуках себе. Ми живемо в епоху потрясінь, де фраза «тримайся» давно втратила силу. Натомість — прийшов час нової чесності. Якщо у вас болить, якщо ви втомилися бути сильними — ця розмова для вас. Психологиня та кризова консультантка Ірина Шеньє дала 5 ефективних порад, як зібрати себе до купи після потрясінь та втрат.
У кожного своя війна. В когось — на передовій, в когось — у власній голові. І ті, й інші шрами — невидимі. Але живі.
Ми звикли виживати на автоматі. Вранці — кава, вдень — робота, ввечері — тривожні думки й новини, які врізаються в тіло, ніби голка в шкіру. І все це — поверх старих болів: втрачених стосунків, діагнозів, зрад, приниження, втрат. А потім — ще й війна. І, здається, вже немає куди складати біль.
“Психологічна травма — це як розбите дзеркало: зовні можна виглядати цілим, але всередині все ріже. І навіть найменший дотик до спогаду — як поріз”, — пояснює психологиня Ірина Шеньє.
Коли всередині — пустка
«Я не знаю, хто я тепер» — ця фраза лунає все частіше у кабінетах психотерапевтів. І це — перший крок до одужання. Ви вже не ховаєте, не знецінюєте свій біль. Ви готові озирнутися на згарище й почати розчищати руїни.
“Травма — це не кінець. Це точка замерзання, де ви залишили частинку себе. Завдання — повільно повертати її. Але без насильства. Без “треба”. Тільки з “можу і хочу'”, — додає Ірина.
Як зібрати себе по частинках
-
Визнати, що ви змінилися.
Колишніх “нас” не буде. Але буде нова версія — стійкіша, глибша, чесніша. Ви — не слабкі. Ви адаптуєтесь. І саме ця гнучкість — ваша суперсила. -
Вивести себе з режиму “виживання”.
Це як із телефоном: якщо працювати на останніх відсотках заряду — рано чи пізно вимкнеться все. Спробуйте замінити питання «що я ще не зробив/ла?» на «що мені зараз потрібно?». Відпочинок — це не капітуляція. Це акт любові до себе. -
Дозволити собі злість, сльози, страх.
Вони — частина зцілення. Не тисніть на себе вимогами бути “світлом”, коли в душі — ніч. Світло повертається лише тоді, коли темряву дозволяють прожити. -
Шукати точки опори.
Це може бути все, що нагадує вам про життя: улюблений аромат, пес, ранкова рутина, пісня з дитинства. Створюйте мікроякірці, які збиратимуть вас у щось цілісне. -
Не боятися просити допомогу.
Сильні — це не ті, хто мовчать. А ті, хто вміють сказати: «Я не справляюся». Друзі, терапевти, групи підтримки — це не слабкість, це ваш тил.
“У критичних періодах людині потрібно не “ставати краще”, а вижити з повагою до себе. Не оцінюйте себе по продуктивності. Зараз головне — бути живим. І бути поруч із собою”, — каже Ірина Шеньє.
І що далі?
Ви можете щось забути. Когось втратити. Себе — ні. Навіть якщо розсипалися на мільйон осколків — ви досі є. І кожен ваш крок — це свідчення того, що ви йдете.
Можливо, повільно. Можливо, зупиняючись. Але з гідністю.
“Іноді варто просто побути живими у цьому світі. Подихати. Випити води. Обійняти себе. І цього — досить”, — резюмує психологиня.
Повернення до себе — це не фінішна пряма. Це шлях, де кожна зупинка важлива. І немає сорому в тому, щоб зібрати себе наново. У вас є право на нову історію. З новими сенсами. З любовʼю до себе.
Лала Цукерман — головна редакторка жіночого журналу GLORY, Засновниця PR&Event агенції GLORY (2014). PR-експертка з понад 10-річним досвідом у медіа та івент-індустрії, організаторка масштабних благодійних заходів і директорка Благодійного фонду «Народжені перемагати».
Її ім’я стоїть за десятками успішних проєктів — від гучних презентацій і форумів до благодійних бранчів. Вона вміє об’єднувати зірок, експертів, журналістів, лідерів думок та соціально активних українців навколо важливих тем — культурних, соціальних, жіночих, військових.
