Лєра Мандзюк – комедійна акторка жанру стендап, невгамовна героїня смішних і часто несподіваних історій, якими вона з жартівливою енергією ділиться зі своєю аудиторією. В цьому інтервʼю ми поговорили про захоплюючий шлях Лєри до світу гумору, важке, але водночас цікаве дитинство, родинні цінності, а також прикольні подробиці з її особистого життя.
Про творчість і стендап
ЛЄРО, ЯК ВИНИКЛА ІДЕЯ СТАТИ КОМІКЕСОЮ?
Прикол у тому, що я не вирішувала ставати комікесою. Таке відчуття, що стендап мене вибрав, а не я його, тому що це вийшло абсолютно випадково. В університеті я пішла на конкурс краси. Мене не взяли, і я вийшла на сцену про це пожартувати. Так все і почалося.
ВИ БУЛИ АКТИВНОЮ УЧАСНИЦЕЮ ШОУ «РОЗСМІШИ КОМІКА» І НАВІТЬ ВИГРАЛИ 50 ТИСЯЧ ГРИВЕНЬ. КУДИ ВИТРАТИЛИ ГРОШІ?
Я вигравала три рази по 50 тисяч гривень. Найбільше мені запам’ятався перший раз, тому що для мене це було дуже велика сума, і спочатку я її не витрачала взагалі. Думала, що це якась помилка, і гроші в мене скоро заберуть. Потім купила мамі інкубатор, собі теплий пуховик, заплатила за навчання і гуртожиток.
ЩО ВАС НАДИХАЄ СТВОРЮВАТИ ГУМОРИСТИЧНІ МАТЕРІАЛИ І ЯК ВИ ОБИРАЄТЕ ТЕМИ ДЛЯ СВОЇХ ВИСТУПІВ?
Часто на написання надихає саме життя. Натхнення треба правильно розуміти. Дуже багато людей вірять у Музу ‒ нібито просто щось тобі приходить, ти чимось надихаєшся і далі воно живе саме по собі. Це трошечки не так працює. Зазвичай я щось переживаю, щось відчуваю, спостерігаю і розумію, що відбувається. Виникає потреба про це пожартувати, бо більшість людей відчувають те ж саме.
ВАС НАЗИВАЮТЬ «ЗОЛОТКО КАРПАТ». ЗВІДКИ ПІШЛО ЦЕ ПРІЗВИСЬКО?
«Золото Карпат» ‒ це хіт наших закарпатських співаків Івана Поповича і Степана Гіги. В кожному театрі перед тим, як я вийду, звучало «Золото Карпат». Тому мене так стали називати.
ВИ ВИСТУПАЄТЕ ПЕРЕД БІЙЦЯМИ ЗСУ У БЛАГОДІЙНИХ КОНЦЕРТАХ. ЯК СПРИЙМАЄТЕ РОЛЬ КОМІКА В ПІДТРИМЦІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ?
Я дуже тішуся з того, що в мене вже є досвід, є гарний смішний матеріал. Нашим військовим, так само як і цивільним, необхідно сміятися. Це надзвичайно важливо ‒ як дихати, пити воду, їсти. Сміх ‒ це культурна їжа, до того ж із лікувальними властивостями.
ЯКІ ЦІЛІ СТАВИТЕ СОБІ В РОБОТІ У СФЕРІ СТЕНДАПУ? ВИ АМБІТНА ЛЮДИНА?
Наразі всі мої амбіції полягають лише в тому, щоб тримати руку на пульсі і мати можливість їздити виступати до військових і перед цивільними. У важкий военний час це велика честь ‒ бачити, що наших хлопців і дівчат мої концерти тішать.
Про родину
ЛЄРО, ВИ РОЗПОВІДАЛИ ПРО СВОЄ ВАЖКЕ ДИТИНСТВО ТА СІМЕЙНІ ТРУДНОЩІ. ЯК ВПЛИНУЛА ВАША СІМЕЙНА АТМОСФЕРА НА ВАШЕ ЗАХОПЛЕННЯ ГУМОРОМ?
Мені подобається казати, що комедія завжди випливає з трагедії. Я би не називала своє дитинство трагічним, але воно дійсно було непростим. Завдяки тому, що в мене були труднощі тоді, зараз мені є з чого робити висновки, над чим сміятися ‒ щоб не плакати. Як я хочу жартувати, про що хочу говорити зараз, як хочу, щоб мінялося суспільство, що хотіла би змінити на краще ‒ це безпосередній прямий вплив із дитинства.
ВИ МОЛОДША ДИТИНА В БАГАТОДІТНІЙ РОДИНІ. У ВАШІЙ СІМ’Ї ВСІ СМІШНО ЖАРТУЮТЬ ЧИ ЦЕЙ ТАЛАНТ ДІСТАВСЯ ТІЛЬКИ ВАМ?
Мушу сказати, що почуття гумору і вміння жартувати ‒ це трошки різні речі. У нас в сім’ї почуття гумору є у всіх, це нам передалося від мами. Вона дуже позитивна жіночка, вміє знайти плюси в будь-якій ситуації. А щодо вміння жартувати ‒ у нас в родині займаюся цим професійно лише я, а у всіх інших, так би мовити, серйозне доросле життя.
ЧИ БУЛИ У ВАШІЙ РОДИНІ ЯКІСЬ ОСОБЛИВІ ТРАДИЦІЇ?
Я можу назвати нашу сім’ю традиційною, тому що ми дотримувалися всіх релігійних свят. Особливе значення надавалося Різдву і Великодню. Це головні свята. В неділю зазвичай не працювали і йшли в церкву, а субота була банним днем.
КОЛИ ВИ ВИРІШИЛИ НАВЧАТИСЯ ЗАМІСТЬ ТОГО, ЩОБ ЇХАТИ НА ЗАРОБІТКИ АБО ВИЙТИ ЗАМІЖ, ВАС ВДОМА НЕ ЗРОЗУМІЛИ І ЗРАЗУ НЕ ПІДТРИМАЛИ. ЯК ВАМ ДОВЕЛОСЯ ВІДСТОЮВАТИ СВОЄ РІШЕННЯ?
На превеликий жаль, це правда. Коли я вирішила йти вчитися, це було не дуже традиційне рішення. Такої традиції в нас у сім’ї не було, і мене не підтримали. Але я не здивувалася, тому що й раніше мене особливо не підтримували. Не було такого, що я хочу, наприклад, піти на скрипку в музичну школу, і мені кажуть: «Давай ми тебе повеземо». І в іншому ні в чому підтримки не було. Але піти вчитися ‒ це було доленосне рішення, тому що, якби я лишилася в селі, то поїхала би на заробітки чи вийшла заміж.
Абсолютно нічого з того, що я зараз маю, якою я є, в мене би не було, якби я не проявила наполегливість. Єдиним варіантом, єдиним квитком у світ для мене було навчання. І тому я завжди говорю дітям, молодим людям в селі: «Ідіть вчитися, виїжджайте з села, їдьте в місто».
ВСІ ЗВИКЛИ БАЧИТИ ВАС УСМІХНЕНОЮ ДІВЧИНОЮ З СИЛЬНИМ ВНУТРІШНІМ СТРИЖНЕМ, ЯКА ПЕРЕТВОРЮЄ ВСЕ НА ГУМОР. А ПРО ЩО ПЛАЧЕ ЛЄРА МАНДЗЮК?
Я рада, що вже дійшла до такого рівня сили, я би так сказала, що вже можу собі дозволити поплакати, коли мені хочеться, коли мені сумно. Коли мені боляче, я плачу, а не стримуюся. На жаль, за останній час таких привідів більш, ніж потрібно. Найбільш боляче ‒ коли відчуваєш несправедливість, безпорадність якусь. Це те, що змушує плакати найчастіше, і пов’язані ці ситуації із війною в країні.
Про особисте життя
МИ ЗНАЄМО, ЩО ВИ ЗАЛИШАЄТЕ ОСОБИСТЕ ЖИТТЯ ПОЗА ОБʼЄКТИВОМ ДЛЯ ГРОМАДСЬКОСТІ, ХОЧА НЕ ПРИХОВУЄТЕ ТЕ, ЩО У ВАС Є КОХАНА ЛЮДИНА. ЯК ВІН СТАВИТЬСЯ ДО ВАШОЇ ПОПУЛЯРНОСТІ?
Мій рівень популярності ще не настільки високий, щоб це заважало особистому життю чи життєдіяльності. В цілому почуття гумору є в нас обох, але в нього почуття гумору фантастичне, просто феноменальне. Наприклад, хтось підходить сфотографуватися, нетактовно перебиває нашу вечерю чи наше побачення. Коханий дуже чемно і залюбки пропонує сфотографувати мене не з цим прихильником, а з ним. А взагалі він така людина, що все розуміє.
ОПИШІТЬ, ЯКИМИ ЗОВНІШНІМИ І ВНУТРІШНІМИ РИСАМИ ДЛЯ ЛЄРИ МАНДЗЮК НАДІЛЕНИЙ ІДЕАЛЬНИЙ ЧОЛОВІК.
Зовнішність – це не головне, але, на мій погляд, дуже важливо. А найцінніше в людині для мене ‒ це почуття гумору і людяність.
ЩО ПОБАЖАЄТЕ ЧИТАЧАМ ЖУРНАЛУ GLORY?
Читачам дякую, що приділили увагу цьому інтерв’ю. Ваш час ‒ це цінний ресурс. Бажаю всім здоров‘я. Це банально, але важливо. Не хворійте мені! Щоб були здорові і ходили на стендапи!
Розмову вела Лала Цукерман
