Талановита дизайнерка одягу та текстилю Катерина Ольшицька, яка вже з дитинства була занурена у світ мистецтва та креативу, успішно поєднала в собі дві захопливі сфери – дизайн інтер’єру та моди, ставши однією з найяскравіших представниць молодого українського дизайнерського мистецтва. Її проєкти, серед яких і відзначений нагородою “Дім скорботи”, привертають увагу своєю унікальністю та сучасним підходом. Ексклюзивно для читачів сайту GLORY вона поділиться своїм професійним шляхом, творчими викликами та натхненням, яке допомагає їй створювати незабутні колекції та текстильні шедеври.
– Розкажіть про своє дитинство та як ваші ранні творчі захоплення вплинули на ваш вибір професії дизайнера?
– З раннього дитинства для мене великим прикладом був мій батько, який створював шедеври та малював прекрасні картини. Він привив мені любов до мистецтва. Він учив мене малювати, і мені це дуже подобалося. У школі я займала перші місця на дитячих художніх виставках. Ще з дитинства я сама навчилася шити та створювала собі одяг. Влаштовувала на вулиці покази мод. Після закінчення школи я зрозуміла, що для мене не було вибору, куди вступати, я точно знала, що хочу стати художником-дизайнером. Тому довгих роздумів не було.
– Який основний етап вашого професійного шляху ви вважаєте найбільш впливовими для вашого становлення як дизайнера одягу?
– Уже навчаючись в інституті, я шила в гуртожитку собі одяг, перешивала речі. Я дуже відрізнялася незвичайним смаком. Багато хто звертався до мене за порадами щодо стилю. Саме цей період я вважаю найбільш фундаментальним у моєму становленні як дизайнера одягу.
– Які навички, отримані під час навчання в Київському Національному університеті культури і мистецтв, ви вважаєте найбільш цінними для вашої кар’єри?
– Коли я вступила до університету, на першому уроці нам був даний вибір, яку спеціалізацію ви обираєте? Дизайнер середовища, дизайнер одягу чи веб-дизайнер. І в цей момент я подумала, що хочу заглибитися в дизайн середовища, тому що з одягом у мене вже було розуміння. Я розширила свої знання, і в майбутньому, коли я почала займатися дизайном одягу, мені багато чого згодилося.
– Ваш проект “Дім скорботи” отримав нагороду. Чим саме цей проект особливий і що надихнуло вас на його створення?
– Мій проект «Дім скорботи і дизайн кладовища» став не тільки унікальним, але й дуже актуальним. Мені хотілося зробити це місце прощання та пам’яті людей більш меморіальним і сучасним. Мені здавалося, що в Україні кладовище – це щось страшне, і багато хто його боїться. А подивившись на мій проект, одразу можна було зрозуміти, що це парк пам’яті, де можна прийти і згадати найкращі моменти з життя покійного родича, друга.
– Як ваш досвід роботи в сфері дизайну інтер’єру вплинув на вашу роботу в модній індустрії?
– Працюючи з дизайном інтер’єру, я вивчила безліч програм, які в майбутньому допомогли мені бачити образи одягу в 3D, без проблем розробляти принти для одягу, вишивки, шеврони.
– Що вас спонукало перейти від дизайну інтер’єру до моди, і з якими викликами ви стикалися на цьому шляху?
– Пропрацювавши кілька років у дизайні інтер’єру, мені захотілося щось змінити і переключитися на дизайн одягу. Паралельно весь цей час я розробляла й шила собі та друзям одяг. Мені часто говорили, чому я не хочу професійно займатися дизайном одягу. Це й стало моїм викликом заглиблено зайнятися дизайном одягу.
– Що ви, як досвідчений спеціаліст, побажаєте починаючим дизайнерам? Які поради дасте?
– Не бійтеся експериментувати й завжди йдіть до своєї мрії. Можу побажати кожному починаючому дизайнеру закохатися у свою професію й кайфувати від неї. Твоя справа – це твоя дитина. І якщо ти любиш і виховуєш її правильно, у тебе все вийде!
