Ви підходите до дзеркала. Коса зачіска? Виглядає неакуратно. Трохи живіт? Треба схуднути. Зморшки біля очей? Час маскувати. І хоч зовні — усмішка, всередині щось стискається: “Я не така. Я не ідеальна.”
Знайомо? Це — тілесний сором. Сором за себе, за тіло, за форму, за колір, за зморшку, за об’єм, за “недостатньо” чи “забагато”. Він не кричить — він шепоче. Але з кожним цим шепотом зменшується любов до себе. І можливість бути живою, справжньою, тілесною.
Психологиня Ірина Шеньє пояснює:
«Тілесний сором — це глибоке внутрішнє переконання, що з моїм тілом “щось не так”. І ця думка виникає не в дорослому віці. Вона формується ще в дитинстві — з чужих поглядів, фраз, оцінок».
Як з’являється тілесний сором?
– “Не роздягайся, ти вже доросла дівчинка”
– “Сядь красиво, ноги разом”
– “Ого, ти вже така кругленька”
– “З хлопцями так себе не поводять”
– “Груди ще не виросли, а вже спідницю вдягла”
«Тіло стає “незручним”. Замість того, щоб бути частиною себе — воно стає об’єктом, який треба ховати, контролювати або соромитись», — коментує Шеньє.
Особливо болісно це переживають жінки. Бо до тіла у суспільства — завжди є запитання: ти худенька, але чи достатньо? Ти доглянута, але “не перегни”? Ти сексуальна, але не “вульгарна”? І цей постійний внутрішній екзамен виснажує.
Як це впливає на життя?
– важко приймати компліменти
– незручно у спортзалі, басейні, навіть у власному ліжку
– складно мати задоволення від сексу, бо голова зайнята “як я виглядаю збоку?”
– відмова від фото, вечірок, купальників
– критика себе на кожному кроці: “Яка ж я незграбна. Знову виглядаю недолуго.”
«Тілесний сором — це як невидима клітка. Вона не сковує рух буквально, але сковує життя. Вона позбавляє жінку легкості, тілесної свободи, задоволення від власної природи», — говорить психологиня.
То що ж робити? Як вийти з цього?
1. Зловіть фразу — і назвіть її вголос
Коли наступного разу подумаєте: “Яка ж я товста” — зупиніться. Скажіть собі:
“Зараз говорить тілесний сором. Це не істина. Це навчена реакція.”
«Перший крок — відокремити себе від сорому. Ви — не ваше внутрішнє “фу”», — пояснює Шеньє.
2. Напишіть “лист тілу”
Сядьте й напишіть своєму тілу:
– за що ви йому вдячні
– що воно пройшло з вами
– що ви давно хочете йому сказати
Це виглядає дивно — але працює глибоко. Бо дозволяє знову стати на один бік із собою.
3. Практикуйте “дзеркальну м’якість”
Раз на день — ставайте перед дзеркалом. І замість оцінювати — просто спостерігайте. Без критики. Без фільтрів.
“Це мої стегна — і вони несуть мене по життю.”
“Це моє обличчя — і воно бачило і сльози, і усмішки.”
А якщо я ніколи собі не подобалась?
«Любов до тіла не приходить із вагою чи тренуванням. Вона починається не з зовнішнього, а з внутрішнього дозволу: “Я маю право бути у своєму тілі. Такою, як є.”», — наголошує психологиня.
Спробуйте:
– піти на масаж, щоб просто відчути: тіло — це не ворог
– одягнути те, що давно хотілось — попри “не час”
– дати собі задоволення: танець, рух, аромат, дотик
– у момент сорому — покласти руку на себе й сказати: “Я з тобою. Я не відмовляюсь від себе.”
Тілесний сором — це не вирок. Це досвід. Який можна переписати.
Ви не повинні бути “ідеальними”, щоб бути достойними любові. Ви не зобов’язані відповідати жодним стандартам, окрім одного — свого внутрішнього відчуття комфорту.
Ірина Шеньє підсумовує:
«Тіло — це дім. І ми можемо зробити його місцем тепла. Не критики, не боротьби, а прийняття. Почніть із малого. Бо кожен день без сорому — це вже маленька перемога.»
І як тільки ви зробите перший крок до тіла — воно зробить крок до вас.
А далі буде більше: дотик, задоволення, свобода, танець, життя. Так, як вам хочеться. Так, як вам личить.
Лала Цукерман — головна редакторка жіночого журналу GLORY, Засновниця PR&Event агенції GLORY (2014). PR-експертка з понад 10-річним досвідом у медіа та івент-індустрії, організаторка масштабних благодійних заходів і директорка Благодійного фонду «Народжені перемагати».
Її ім’я стоїть за десятками успішних проєктів — від гучних презентацій і форумів до благодійних бранчів. Вона вміє об’єднувати зірок, експертів, журналістів, лідерів думок та соціально активних українців навколо важливих тем — культурних, соціальних, жіночих, військових.
