Українська художниця-наївниця з Чернігівщини Марія Примаченко стала відомою на увесь світ завдяки своєму неперевершеному таланту та унікальному стилю малювання. Її роботи високо оцінені як національна спадщина України, її твори були виставлені на численних виставках як в країні, так і за кордоном. Комусь вони можуть здатися дитячими, наївними, примітивними, але не поспішайте робити швидкі висновки, адже сам Пабло Пікассо високо оцінив картини Марії Приймаченко, представлені на виставці українського народного мистецтва у Парижі в 1937 році.
Творчість Марії в мистецтві визначена як «народна», або ж «наївна»
Марія Примаченко – майстриня жанру, вигаданого нею особисто. Природний талант дозволив художниці створити неповторні роботи, які зачаровують фантастичною візуальною мовою. Вже у ранніх її картинах з’являються чудернацькі зооморфні мотиви: звірі, пташки та квіти – часом реальні мешканці поліської природи, а часом плоди уяви художниці.
У більшості робіт присутнє тотожне віддзеркалення квітів, частин тіла тварин – про що говорила нам художниця? Про дуальність людей? Можливість життєвого вибору?
Зверніть увагу на птахів та звірів на вазах, котрі зображені на її картинах, яскраві життєдайні кольори – любов до жовтого, помаранчевого та неонового рожевого (baby pink or Barbie) кольорів.
У композиціях, пропорціях та колірних співвідношеннях творів Примаченко проявляється справжня внутрішня свобода. Художниця сміливо тонувала фон у яскраві та насичені кольори, тим самим надаючи творам виразності та монументальності. Колір стає ледь не основним елементом її композицій. Безперечно вона обирала ці відтінки душею, та які вони мають значення? Давайте розберемо.
- Жовтий колір — носій величезної сили сонця, енергії, символ захисту й надії, колір успіху і процвітання. Він означає креативність, оптимізм, дружелюбність та насолоду, звільняє від страхів і депресій.
- Помаранчевий знімає напруженість, свідчить про розвинену інтуїцію, зрілість особистості та здоров’я. За властивостями цей колір символізує енергію, радість, теплоту та сміливість.
Цей колір – це ознака подолання людських вад. А як ми знаємо, Марія перехворіла в ранньому віці поліомієлітом, ця хвороба на все життя понівечила її тіло, але не душу. Її ліками стало саме мистецтво – обираючи такі кольори вона зцілювала себе. - “Рожевий період” — це ода життю, молодості, витонченості та красі. Його пов’язують із жіночністю, молодістю, любов’ю, наївністю та легковажністю. Людина, дивлячись на рожеві відтінки, розслабляється, втома проходить, прискорений пульс нормалізується.
На картинах Примаченко немає «зимових» сюжетів, її рослини та фантастичні звірі наче живуть у світі вічної весни та літа.
Душа Марії виривалася на свободу у творчості. Зі слів художниці, у підлітковому віці вона почала оздоблювати розписами стіни сільських хат, створювати панно-вишивки, пробувати себе у моделюванні одягу. На художницю-самоуку звернуло увагу київське мистецьке середовище народних художників. Невдовзі її запросили на роботу до Центральних експериментальних майстерень при Київському державному музеї українського народного та декоративно-ужиткового мистецтва. Марія вперше в житті починає створювати «професійне мистецтво»: малювати фарбами на папері, розписувати керамічні вироби. У столиці до неї приходить визнання: її творами на виставках захоплюються глядачі та відзначають нагородами експерти.
Разом із паростками успіху в життя приходить кохання. У Києві Примаченко зустрічає свого односельчанина – Василя Маринчука і вже разом з ним повертається назад в Болотню, місце свого вкорінення та сили. Саме там вона разом з новонародженим сином Федором переживе страшні випробування війни – загибель коханого на фронті, окупацію, страшні бої за Київщину та післявоєнні злидні.
Її картини на воєнну тематику, котрі представлені на виставці розкривають біль сьогодення, котрий переживають українські жінки.. хто б міг уявити, що війна може повторитися знову..
Зверніть увагу на підписи до картин, Примаченко глибоко емпатична людина.
Давайте разом прочитаємо декілька:
“ЦЯ ПТИЦЯ ЛІТАЄ СВОГО ЧОЛОВІКА ШУКАЄ, А ЙОГО НІДЕ НЕМАЕ, ЙОГО ТІЛО РОЗЛЕТІЛОСЯ ПО ВСІЙ УКРАЇНІ БУДУТЬ РОСТИ КВІТОЧКИ НЕСТИ, БУДУТЬ РВАТИ ДІТОЧКИ, БУДУТЬ ВІНКИ ПЛЕСТИ, ДО МОГИЛОК НЕСТИ, А ЙОГО МОГИЛА У НЕБО ПОЛЕТІЛА ВАЛЕРІЙ ХОДЕМЧУК”
“БРАТСЬКА МОГИЛА НЕЗАБУТНЯ НІКОЛИ, УБРАНА МОГИЛА ЗАВЖДИ, ВІД СЛІЗ МАТЕРИНСЬКИХ НЕ ВИСИХАЄ НІКОЛИ, ЩОБ НЕ ПОВТОРИЛОСЬ НІКОЛИ”
Зверніть увагу на її роботи присвячені трагедії на Чорнобильській АЕС
“ОРЕЛ ПРИЛЕТІВ, HA ЧЕТВЕРТОМУ БЛОЦІ CIB І ЗАЖУРИВСЯ, НЕМА ДЕ ПОЖИВИТИСЯ, НА ЧЕТВЕРТОМУ БЛОЦІ ТОПОЛІ РОСТУТЬ”
“ДІДУСЬ ПАС КОРОВУ КОЛО 4 БЛОКУ, НАДІВ ЇЙ МІШКИ, А НА ТРАВІ ПАС, ГОРЕ ТИМ ЛЮДЯМ ХТО НЕГРАМОТНИЙ НІЧОГО НЕ РОЗУМІЄ”
Лише люди з висом рівнем інтелекту можуть так сміливо жартувати на тему корупції.
“ПРИЙШОВ МЕДВІДЬ ДО ВОВКА, ДАЙ МЕНІ 3 ЧОРНОБИЛЯСПРАВКУ, ЩО Я У ЧОРНОБИЛІ БУВ НА ЧЕТВЕРТОМУ БЛОЦЕ..”
Розшифрувати закодовані сенси її картин допомагають саме «приказки-підписи», які Марія почала додавати на звороти своїх робіт, несвідомо повторюючи метод художників-концептуалістів. З підписів ми розуміємо, що фантастичні істоти мають виразні психологічні риси. По суті, це люди, уподібнені до звірів, або ж «олюднені» звірі.
Попри химерний вигляд звірі так само живуть, працюють, дружать та веселяться. Деякі з них стають уособленням негативних людських рис, таких як жадібність, егоїзм, агресія та лінь. Використовуючи алегоричну мову мистецтва, художниця іронізує над цими вадами людського характеру і тим самим знешкоджує їх за допомогою давнього прийому народної метамагії.
У таких творах-заклинаннях звучить пересторога наступним поколінням та пісенна туга за загиблими героями, та, на жаль, історія повторюється..
Радісні пісні також звучать у творах Марії. Нерідко вона безпосередньо ілюструє народні поетичні сюжети або ж символічно зображає пісні у образі птахів. Ці живописні мелодії пронизані темами кохання, родини та прагненням щастя. Зверніть увагу на унікальну картину “Виходила Катюша на високий берег крути”, яка вирізняється з повз інших, представлених робіт: неймовірний сюжет, пара лелек, два паруси та вона одинока, над рікою з піднятими руками до хреста, котрий оповитий українським рушником.. тут і про біль, про символіку, красу природи та надію на краще.
Композиції Марії Примаченко сповнені яскравого квітування. Квітне все – фантастичні лев та мавпа, небо і земля, навіть прозаїчні помідори та горох! А часом і самі квіти починають дивитись на глядачів здивованими очима. Марія хоче уквітчати весь світ. “Де ж та війна, а війни нема. Цвітуть каштани коло Дніпра”, – до народної пісні Примаченко додає свої рядки. У її світі, схожому на Едемський сад, не може бути справжнього горя та зла.
Попри оптимізм та вітальну силу, притаманні творам Марії, у них є тонка поетична задумливість та філософська перспектива, яку складно передати словами, а можна лише відчути. Саме ця непередбачувана глибина і є відзнакою високого мистецтва.
У 1960 році у Марії Примаченко починається неймовірний за насиченістю та красою період життя. Замість участі у з’їздах культурної номенклатури вона організовує в рідному селі Болотня дитячу художню студію (cин Марії Примаченко, Федір, та її онуки, продовжуючи родинну традицію, також стали відомими художниками). Серія творів «Людям на радість» була відзначена престижною премією УРСР імені Т.Г. Шевчена. Марію вшановують як заслужену діячку мистецтв УРСР.
Впевнено та з радістю Марія провела лінію «примаченківського» стилю Крізь буремне 20-те сторіччя. Вона застала здобуття Україною незалежності та не припиняла малювати до самого кінця життя. (Якщо уважно придивитися, малювати в останні роки їй було важче – мазки стають менш чіткими).
Примаченко посіла унікальне й дуже вагоме місце в нашому мистецтві, надихаючи цілі покоління митців і незмінно зачаровуючи глядачів своїм фантазійним світом.
Вона мріяла разом з іншими художниками розмалювати будинки в містах: “Що за дива ми б витворили – цвів би не лише садами Київ. Будинки б сміялися до людей…” – вони втілились в роботах інших митців на багатоповерхівках столиці.
Її історія нагадує нам, що мистецтво є важливим елементом нашого буття, який дає силу та натхнення!
Знайдіть час та завітайте на виставку її робіт (приватні колекції) до 27.07.23 у Національному центрі “Український дім” за адресою вул. Хрещатик, 2. Вартість квитка 100 грн.
Матеріал підготувала: Анна Малиновська
