Соломія Древаль: “Спорт зробив мене зіркою”

Соломія Древаль — фіналістка першого сезону дитячого фотоконкурсу STAR KIDS від журналу GLORY. Талановита 8-річна красуня має вже неабиякі досягнення на свій вік — дівчинці всього лише 8 років, а вона вже занесена в Книгу Рекордів України. Про це, хобі, спорт та моделінг Соломія розповіла в нашому інтерв’ю.

— СОЛОМІЄ, РОЗКАЖИ ПРО СЕБЕ.
— Привіт всім. Мені 8 років. Я з невеличкого міста Долина, що на Івано-Франківщині. Хоч місто маленьке, проте тут є багато різних гуртків, які я по можливості стараюсь відвідувати. Цього року закінчила 3 клас на «відмінно». Пригадую, у 4,5 роки мама відвела вперше на гурток з плавання, це було так важко і водночас відповідально показати собі, що я зможу, і я це зробила!
Я дуже люблю плавати, і на змаганнях я показувала кращий результат за старших від мене дітей на 2-3 роки. Якось ми поїхали в дельфінарій, батьки дозволили поплавати з дельфінами… Уявляєте, яке було здивування працівників, що 5-річна дівчинка вільно себе поводить у воді. Це було незабутньо. Ще я займаюсь моделінгом, музикою, танцями, балетом та гімнастикою. Ходжу у кіноклуб «КЛУБОК».

— З ЧОГО ПОЧАВСЯ ТВІЙ ШЛЯХ ЯК МОДЕЛІ ТА ЯК З’ЯВИЛАСЯ ЛЮБОВ ДО МУЗИКИ ТА ТАНЦІВ?
— Звісно, що на всі гурти мене приводить мама. Вона намагається мене розвивати. Я ходжу туди, куди мені подобається.
Коли відкрилась в місті модельна школа, я почала займатись моделінгом. Там дуже цікаво. Нас навчали прохід, позувати та іншим штучкам. Організовували покази та фотосесії. Саме це додало впевненості у собі і я впевнено себе вела на конкурсі Міс Долиняночка УКРАЇНОЧКА, на якому я отримала титул ПЕРША ВІЦЕ-МІС.
В мене є старший брат. Він перший почав ходити на музику і танці. І відповідно коли я підросла я теж почала займатись грою на фортепіано, та танцями.
Танці — то моя любов. Я обожнюю танцювати і займаюся цим з 4 років. Я ще і бальниця. У мене є партнер, з яким їжджу на конкурси з бальних танців.
Підростаючи, я з часом почала займатись і балетом. Це неймовірно важко. А ще тут має бути природні ресурси та дані. Я мрію що скоро у мене будуть пуани. Моя тренер найкраща!

— НАМ СТАЛО ВІДОМО, ЩО У СВОЇ 8 РОКІВ ТИ ВЖЕ ЗАНЕСЕНА ДО КНИГИ РЕКОРДІВ УКРАЇНИ. РОЗКАЖИ ПРО ЦЕ ДЕТАЛЬНО.
— Якось в нашому місті вирішили організувати рекорд з виконання церковного гімну України «Боже великий єдиний», відповідно і я теж в цьому брала участь. Нас було десь 1500 учасників. Це було цікаво і маштабно! І я маю Диплом учасника рекорду.

— ТИ АКТИВНО РОЗВИВАЄШСЯ У СПОРТІ. ЧОМУ ТИ ОБРАЛА САМЕ ГІМНАСТИКУ?
— Як я казала, у мене є старший брат. Він почав займатись джиу джитцу, ходив на тренування, а я його чекала. От батьки подумали, всеодно його чекати — і запропонували мені, щоб я теж спробувала. Ось таким був прихід у спорт боротьби, у мене є синій пояс. Я навіть справжнього японця бачила!
А от коли відкрилася школа гімнатики і почались заняття, я переключилась на цей вид спорту. Так як співпадав час тренувань тільки у двох секціях, я залишила боротьбу і захопилась гімнастикою. Тепер я поєдную гімнастику і балет. Вони одночас схожі у плані фічичної форми. У мене гарна розтяжка.

— ЯК ТИ ПРОВОДИШ ВІЛЬНИЙ ЧАС? — Так виходить, що у мене тренуванння щодня — графік розписаний погодинно, і на все треба встигнути і головне — нікуди не спізнитись! Ще у мене є додаткова англійська, на яку теж потрібно ходить. Ну і звичайно шкільні уроки і домашку ніхто не відміняв (посміхається — прим.ред.) А ще гра на фортепіано вдома. Коли ти організований, то на все маєш час, — так каже мама. Відповідно зробивши все і час для відпочинку є.
Як і всі діти, я зависаю в телефоні. Знімаю тік ток. Вже весною — літом більше часу проводжу на вулиці — катаюся на ровері, скейті, роликах чи самокаті. Мені повезло, я живу коло стадіону, там є чим зайнятись. Влітку ще на річку ходжу.

— ТИ УЧАСНИЦЯ І ПЕРЕМОЖНИЦЯ КОНКУРСІВ КРАСИ. ЧИ НЕ ЗАВАЖАЮТЬ ВОНИ НАВЧАННЮ?
— Звичаной ні. В мене є свій шанувальник. Але це секрет! Я відмінниця. Навчання дається легко. Якось і в школі вчителька організовувала для нас конкурс краси. Я така яка є.
— НАПЕВНО ТИ ВЖЕ ПОПУЛЯРНА ОСОБИСТІСТЬ У МІСТІ. А ЯК У ШКОЛІ ВІДНОСЯТЬСЯ ДО ЦЬОГО ОДНОКЛАСНИКИ, ВЧИТЕЛІ?
— Можна сказати, що спорт (джиу джитцу) зробив мене зіркою. У мене часто брали інтерв’ю, бо я маленька, худенька дівчинка серед хлопців боролась. Ми всі мої публікації в газеті зберігаємо у папочку, з усіма дипломами. Почавши ходити в модельну школу я стала впевненішою і не боялась камер.
Вчителька завжди радіє моїм досягненням як і однокласники.

— ПРО ЩО ТИ МРІЄШ?
— Напевне, зараз — щоб усі були здорові.
— КИМ ТИ ХОЧЕШ БУТИ, КОЛИ ВИРОСТЕШ?
— Я хочу бути одночасно як і моделлю, так і стюардесою. Поки так. Але я розумію, що з часом моє бачення може змінитись.

— ЯКІ ПЛАНИ НА ЛІТО?
— Нажаль, через ситуацію з вірусом, я незможу поїхати у мій улюблений табір «Дружба». Ох, яке літо було б в таборі! А я так мріяла про нього цілий рік. Тож проведу літо у бабусі.
Розмову вела Христина Чеховська
Фото — з домашнього рахіву Соломії Древаль

Рекомендовані статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *