Сьогодні мільйони українців намагаються жити далі — ходити на роботу, виховувати дітей, пити ранкову каву. Але водночас — лякаються гучних звуків, несподівано плачуть без причини, не можуть спати чи відчувають постійне напруження. Усе ніби добре — але всередині війна не закінчилась. Це може бути посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) — і важливо знати: ви не «зламані». Ви — людина. І ця реакція має пояснення. Детально розповідає психологиня і кризова консультантка Ірина Шеньє.
Що таке ПТСР і чому це не про “слабкість”
ПТСР — це реакція психіки на травму. Не вигадка. Не надмірна чутливість. А реальна зміна у вашому мозку, нервовій системі та поведінці після сильного шоку. І цей шок — не завжди про вибух чи втрату близьких.
“Травма — це не те, що з вами сталося. А те, як ваша психіка це прожила. ПТСР може виникати навіть у тих, хто не був на фронті, але постійно жив у тривозі, втратах, нестабільності,” — пояснює Ірина Шеньє.
Як ПТСР проявляється у цивільному житті?
- Ви не переносите гучні звуки (двері, феєрверки, крики дітей)
- Ви відчуваєте оніміння — ні радості, ні смутку
- Уникаєте розмов про війну, новини або навпаки — застрягаєте в них
- Вам важко зосередитись, забуваєте елементарні речі
- Сни — тривожні, повторюються, або ви взагалі не спите
- Ви реагуєте агресією на дрібниці, навіть на дітей чи партнера
- Вам здається, що навколо — небезпека, навіть якщо нічого не відбувається
“Найстрашніше — не сам симптом. А те, що люди часто не розуміють, що з ними. Вони думають: «зі мною щось не так», соромляться, мовчать. І це посилює ізоляцію,” — зазначає експертка.
Чому “спокій” після стресу часто тільки погіршує стан?
Бо коли тривога спадає — мозок нарешті відпускає контроль, і всі накопичені емоції виходять назовні.
“Поки було страшно — я трималась. А коли стало спокійно — розсипалась…” — знайоме? Це не слабкість. Це природний процес.
“Психіка не може бути постійно в бойовому режимі. Але коли вона розслабляється — починається справжнє проживання травми. І тут важливо м’яко супроводити себе, а не звинувачувати,” — пояснює Ірина Шеньє.
3 фрази, які потрібно собі дозволити
- “Мені важко — і я маю на це право.”
- “Я не зобов’язаний(а) бути сильним щодня.”
- “Я можу звернутися по допомогу — це не соромно, це дорослість.”
Що допоможе?
- Психолог чи психотерапія.
Індивідуальна або групова. Не “для божевільних”, а для живих. - Рутина.
Прогулянки, фізична активність, прийом їжі, сон — це базові цеглини стабільності. - Розмова з близькими.
Якщо немає сил пояснювати — дайте їм цю статтю. - Творчість.
Писати, малювати, співати — вихід для емоцій, які не можна висловити словами. - Тілесні практики.
Йога, дихання, масаж — усе, що допомагає “заземлитися”.
“ПТСР — не вирок. Це досвід, який залишив слід, але не забрав у вас право жити, кохати, мріяти. Ваш мозок — не ворог. Він просто намагався вас врятувати. Тепер ви можете подякувати йому — і почати повертати себе,” — каже Ірина Шеньє.
Війна не проходить безслідно. Але ви не зламані — ви поранені. І ці рани можна лікувати. Поступово. Дбайливо. З повагою до себе. Бо ваша душа, як і країна, має право на відновлення.
Лала Цукерман — головна редакторка жіночого журналу GLORY, Засновниця PR&Event агенції GLORY (2014). PR-експертка з понад 10-річним досвідом у медіа та івент-індустрії, організаторка масштабних благодійних заходів і директорка Благодійного фонду «Народжені перемагати».
Її ім’я стоїть за десятками успішних проєктів — від гучних презентацій і форумів до благодійних бранчів. Вона вміє об’єднувати зірок, експертів, журналістів, лідерів думок та соціально активних українців навколо важливих тем — культурних, соціальних, жіночих, військових.
