Про сучасних героїв та чим може допомогти кожен

Волонтери – це герої, які допомогають забезпечити необхідним усіх нужденних. ЗСУ героїчно захищає нашу країну, а волонтери постійно забезпечують наших військових, біженців та постраждалих від бойових дій, інколи знаходячи навіть самі складні для пошуку, але необхідні комусь речі, допомогають із транспортом та проживанням, і багато інших, таких важливих зараз речей.

Ми вирішили взяти інтерв’ю в деяких волонтерів з України та за її межами, і дізнатись, в яких речах є найбільша потреба, та чим може допомогти кожен.

Почнемо зі столичного волонтера – Сергій розповів, які речі найчастіше необхідні, хто спонсорує їх допомогу, які жахливі речі та дива траплялись за час війни на очах його команди.

 

Які продукти та речі потрібні найбільше?

– Продукти, які довго не псуються. Різні каші, супи, олія, хліб, консерви, крупи. Дуже часто запитують за пральний порошок, мило, шампуні. Засоби гігієни для дітей, памперси та дитяче харчування. Люди питають про найбільш необхідні та прості речі — поїсти та бути чистим. Сьогодні, наприклад, прийшов запит на село Бобрик, 570 людей, ось такий список:

– Сода;

– Сіль;

– Уксус;

– Чай/кава;

– Олія;

 

Чи багато людей допомагають вам – постачають продукти, займаються розфасовкою, розвозять гуманітарну допомогу за потрібними точками, спонсорують?

– Наразі основний процес зав‘язаний на нас двох. Мені та моєму товаришу Максу. Завдяки активному довоєнному життю мали купу крутих контактів, які наразі добре працюють. Десь взяли тепловізор та пару ящиків консерв, комусь передали 30 комплектів термухи, розгрузок, батарейок та аптечок. Така собі коаліція волонтерів. Склад основний влаштували в себе вдома, розмістили все в студії, а самі спимо в коридорі. Так легше оперативно зібрати коробки та вирушити на поміч. Речі не залежуються, все розлітається блискавично. З фасуванням домашнього складу допомагає дружина. Велику частина закуповуємо із своїх зарплат, які ще якось тримаються. Дуже велику підтримку дають друзі та знайомі у вигляді донатів. Багато репостять ті, хто вже отримав допомогу. Ще надсилають свою продукцію масло том та банкет, їх смаколики додаємо до кожної розвозки.

Які жахливі історії та ситуації вам довелося бачити чи почути особисто?

– Ситуацій дуже багато подібних. Починаючи від того, що люди просять гуманітарку, ми її відправляємо, а вони її продають. Закінчуючи більш страшними подіями — смертю наших товаришів-волонтерів, яких орки розстрілювали, поки ті везли їжу, медикаменти та речі гігієни у проблемні ділянки.

Чи траплялося якесь диво на ваших очах?

– Зараз, гадаю, кожна хоч трішки добра подія — диво. Наприклад, наші друзі звільнили кота, який просидів місяць у замкненій його хазяїном квартирі без води та їжі, а він виявився живим! Це було велике щастя. Нам допомагають абсолютно чужі люди, яких ми могли ніколи не бачити. Чи то не диво? Гадаю, що так.

Чим може допомогти кожен?

– Добрим словом, вірою, репостом, зверненням до друзів та знайомих. Як правило, 1 з 10 друзів може задонатити на добру справу, а кожна гривня може врятувати життя, якщо піде на медикаменти, їжу, речі особистого захисту наших хлопців та дівчат. Віддати непотрібні речі біженцям. Наразі багато сіл, де люди лишились навіть без білизни. Нема маленької допомоги, особливо, коли люди об‘єднуються.

Завдяки Сергію та його команді багато постраждалих сел отримали необхідну допомогу.


Окрім волонтерів в Україні, ми поспілкувалися з волонтерами, які зараз за кордоном допомагають рідній Україні. Мар’яна зі Швейцарії постійно допомагає не тільки біженцям за кордоном, а й пересилає кошти для ЗСУ.

Ви допомагаєте волонтерам в Україні, чи не так? А чи знаєте інших волонтерів у Швейцарії?

– Під час війни ми всі стали волонтерами. Я не знаю жодного українця, який би не наближав нашу перемогу на всіх фронтах. Спільнота українців у Цюріху багато років, ще з часів Євромайдану бере, активну участь в організації мітингів, зборі гуманітарної допомоги, організації культурних благодійних заходів, таких як дні українського кіно та гала концерти українських музикантів. Зараз я, насамперед, допомагаю українським біженцям влаштуватися у Швейцарії, особисто у себе прийняла 8 людей. Моя найбільша пристрасть – це організація благодійних концертів. З однодумцями ми щомісяця організовуємо гала-концерти зірок опери для збирання коштів на потреби української армії та психологічну реабілітацію діток із зони бойових дій.

Чи багато українців зараз у Швейцарії та як їх приймають місцеві?

– В українців особливий статус С та квота на його отримання 60000, у країну вже прибуло 50000. Є побоювання, що незабаром, наші можливості будуть вичерпані. Підтримка біженців є безпрецедентною. Фінансова підтримка, надання житла, безкоштовний проїзд та охорона здоров’я – все організовано на найвищому рівні. Швейцарці мають велике серце для благодійності. Але є і не дуже приємні історії, коли сім’ї, що приймають, відмовляються від своїх гостей через небажання українців дотримуватися місцевих правил. Тому я всіх українців закликаю бути вдячними та поважати культуру людей, які відкрили для них свої будинки та серця.

 Які жахливі чи навпаки, щасливі історії, Вам довелося побачити особисто?

– Найщасливіша для мене історія була, коли моя мама та найкраща подруга доїхали до мене додому під обстрілами та ракетними ударами. Цього дня, я вперше посміхнулась із початку війни. Найжахливіша для мене кожна історія біженця, який каже, що в нього більше немає будинку і йому нема куди повертатись.

 Чим може допомогти кожен?

– Найголовніше – повірити, що коли ми боремося за правильну ідею, то з нами Бог. Кожна людина може стати героєм, роблячи хоч одну добру справу для України.

Також, ми взяли інтерв’ю в юного волонтера у Львові – дівчинка ще не окінчила школу, а вже долучилася до допомоги постраждалим біженцям.

Розкажи, з якими складнощами ви, волонтери, найчастіше стикаєтесь?

– Не знаю, як в інших, але в мене, достатньо часто траплялись випадки, коли люди хамили, чи просто були, так би , не вдячні. Один з таких випадків був у школі, яка приймала біжанців. Жінка перепитувала, чи це джерельна, чи бутильована вода, адже бутильовану вона не любить, тож просила дати їй іншу, а коли ми сказали, що, нажаль, в нас поки є тільки бутильована – жінка огризнулась. Мені, як достатньо такій, емоційні людині, було важко не зірватися, і не наговорити зайвого. Я бачу фото з Маріуполя та інших міст, де люди топлять сніг, щоб хоч щось попити, а тут, люди відмовляються від того, що їм пропунують, бо це не то, що вони очікували. Про такі випадки я чую достатньо часто. Тому, особисто для мене, складність тільки при зустрічі з такими наглими біженцями, як би це жахливо не прозвучало.

Які продукти та речі потрібні найбільше?

– В школі, якій я була – усього досталь, але, як я чую від друзів та знайомих, які також займаються волонтерством, так більше за все не вистачає предметів особистої гігієни.

Ви допомагаєте біженцям не тільки продуктами та поселенням, а й морально відволікаєте їх якимись заходами, вірно?

– Так, декілька разів повітряна тривога застала мене в центрі для біжанців, і ми йшли у сховище. Атмосфера була достатньо гнітуча – темно, сиро та холодно. В житті, я людина, яка любить приносити людям радість і сміх, тому вирішила, що проводити міні стенд-ап в бункері – це достатньо хороша ідея, особливо після виступу одного з коміків, а саме – Фелікса Редьки, в одному з бункері Сум. Я не є професійним коміком, але дуже хотіла б ним стати. Ці виступи дали достатній досвід, щоб надалі, я проводила більш смішні виступи, і люди могли відволіктись від новин та щиро посміятися. Як на мене, в таких моментах, коли ви сидите у сховищі, потрібно відволікати один одного від негативу і намагатися не панікувати.

Чи траплялося якесь диво на твоїх очах?

– Честно, не можу дати точної відповіді, але дивитися на те, як люди стали блищими та готові допоманати один одному, ЗСУ та біжанцям – це дійсно справжнє диво, яким я не можу намилуватися.

Чим може допомогти кожен?

– Ви можите піти в найблищий центер допомоги біжанцям та запитати, чого саме не вистарчає. Також, можна приносити подушки, матраци або навіть домашні закрутки, гадаю, що це не буде зайвим!

Країна починається з себе. Тож, будь ласка, поважайте роботу волонтерів та традиції тих міст, де ви знайшли прихисток, а якщо хочете допомогти чи приєднатися до команди волонтерів – зв’яжіться з нами будь-яким зручним для вас способом, будемо раді прийняти до нашої команди. Бережіть себе та близьких. Все буде Україна!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рекомендовані статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *