На роботі ми проводимо більшу частину доби. І деколи це не є дуже комфортним. Ми просто там, тому що треба заробляти гроші. Але, виявляється, можна побудувати навколо себе не те щоб стіну, але якийсь умовний захисний бар’єр, що допоможе вам у повсякденній роботі. Ми вирішили розібратися, які фактори впливають на самооцінку на робочому місці і як уникнути або виправити подібну ситуацію.
Фактор №1: мікроменеджмент
Звучить гарно, правда ж? Але насправді мікроменеджмент — це стиль управління, при якому ваш керівник занадто контролює всі ваші дії. У цьому він однозначно не має рації, оскільки просто не зможе контролювати кожного особисто, і це може впливати на роботу як всього колективу, так і на функціонування бізнесу загалом. Надмірний контроль, втручання в процеси, відсутність довіри — все це так чи інакше призведе до зниження мотивації та ініціативності працівників, а можливо, і до повної непродуктивності колективу.
Що робити в цьому випадку?
Уникнути мікроменеджменту можна, якщо грамотно підійти до робочого процесу. Все не так уже й важко:
-
довіряйте своїй команді та своїм співробітникам (неважливо, чи ви керівник, чи підлеглий);
-
делегуйте повноваження, якщо ви займаєте керівну посаду, або просто просіть допомоги, якщо не справляєтесь із тією чи іншою задачею;
-
не ігноруйте прохання колег допомогти в чомусь (але розрізняйте зловживання цим і щире прохання про допомогу);
-
обов’язково фокусуйтеся на результатах роботи, а не на робочому процесі;
-
поважайте колег, якими б вони не були — тоді вони щиро віддячать вам.
Фактор №2: токсичне робоче середовище
Не тільки стосунки між близькими людьми можуть бути токсичними. Робочі відносини з колегами теж можуть бути такими. У першу чергу на це впливає погане управління з боку керівництва. Це той самий мікроменеджмент або погане ставлення до працівників, посилений контроль, бажання керівника відстежувати кожен крок. Неважливо, велика це корпорація чи маленька фірма, токсичність проявляється тоді, коли робочі обставини суперечать вашим моральним принципам, цінностям і переконанням.
Що робити в цьому випадку?
Токсичне середовище можна змінити на краще. Найпростіше — абстрагуватися від впливу колег. А можна піти іншим шляхом — трохи складнішим, але більш дієвим:
-
навчіться говорити «ні», відстоюючи свої власні кордони;
-
не погоджуйтеся на понаднормову роботу;
-
подумайте, що ви самі особисто можете змінити у своїй роботі і в колективі загалом;
-
проговорюйте будь-які конфлікти з колегами і з керівництвом, вирішуйте проблеми відразу, щоб не залишався осад;
-
якщо ви — керівник, будьте уважними до своїх підлеглих, адже лише людяність зможе вирішити більшість проблем.
Фактор №3: захист особистих кордонів
Давайте, нарешті, про захист своєї особистості. Ми всі маємо право на життя, яке не повинно повністю залежати від роботи. Хоча ми й проводимо там більшість часу, це не означає, що потрібно втрачати межі у спілкуванні та взаємодії з колегами та керівництвом. Ви маєте власні потреби, і не мусите вислуховувати колег з їхніми проблемами. Все, що ви маєте робити — це працювати над спільною справою, якою є ваша робота (бізнес, підприємство тощо).
Що робити в цьому випадку?
Отже, розбираємося, як визначити свої особисті кордони і змусити інших дотримуватись цієї межі:
-
чітко визначіться для себе, що для вас прийнятне на роботі, а що — ні;
-
навчіться коротко і ясно, без хамства, але твердо відповідати колегам, які лізуть у ваше особисте життя;
-
визначте свій робочий графік — якщо він прописаний у трудовому договорі або посадовій інструкції, ви не зобов’язані працювати понаднормово;
-
соромитеся відмовити прямо — використовуйте фрази-замінники, наприклад: «Дякую за пропозицію, але я зараз не маю на це часу, можливо, пізніше» тощо;
-
і, звісно ж, поважайте чужі кордони також — не втручайтеся в життя інших: це не ваші родичі або кохані, це лише колеги.
Не все так складно, погодьтеся. Ви маєте поважати себе, особливо якщо цінуєте свою роботу і хочете залишатися на своєму місці. Це — запорука вашого емоційного благополуччя та професійного успіху.
Фріланс-редакторка
В глибокому дитинстві, замість того, щоб розвивати мене по картинках, моя бабуся показувала мені… букви! Не дивно, що вже в 5 років я вільно читала навіть великі речення. Ну, і з тих пір понеслося: я читала “запоєм” в будь-якому місці і в будь-який час.
Згодом я зрозуміла, що в мене досить вдало виходить зв’язати “два слова”, і вирішила присвятити себе написанню цікавих та корисних статей, які могли б читати інші. Саме цим я і займаюсь вже понад 12 років.
Звичайно ж, я отримала диплом магістра філології в Ужгородському національному університеті і співпрацюю з рідною альма-матер дотепер.
Практично все, про що я пишу у своїх статтях, я намагаюся випробувати на собі. Тішуся ділитись з вами корисним, адже досконалості немає меж, а краса і любов врятує світ! ❤️
