З 5 по 19 квітня 2023 року у стінах Національного музею Тараса Шевченка тривала виставка «Погляд забутих предків» — проєкт українського митця Сергія Серневича, у якому мистецтво перетворюється на свідчення людської стійкості. Це не просто зібрання картин — це голос людини, яка пройшла через стигматизацію, ВІЛ-діагноз, війну та особистий біль, але зуміла не втратити віру й продовжити творити.
Благодійність, що відкриває шлях мистецтву
Реалізація виставки стала можливою завдяки підтримці благодійного фонду Govor Help та його засновника — продюсера й волонтера Дмитра Говоренка. Саме він виступив куратором і культурним посередником, який допоміг донести творчість Серневича до широкої аудиторії. Його внесок — це не лише організація події, а передусім прагнення довести: справжнє мистецтво народжується навіть у найтемніші часи.
Художник, який ніколи не припиняв творити
Сергій Серневич народився 30 серпня 1981 року в місті Канів. З дитинства мав хист до малювання та поезії. Попри те, що життя часто підштовхувало його до інших шляхів – спорт, робота на будівництві, висотні монтажі – він завжди залишався вірним мистецтву.
У 2008 році після складного діагнозу (ВІЛ) розпочався його внутрішній злам і новий пошук сенсів. Цей період вилився у створення благодійного фонду «Чисте серце», який допомагав ВІЛ-інфікованим, нарко- та алкозалежним, а також їхнім родинам.. Через творчість та соціальні проєкти Сергій почав будувати міст між маргіналізованими людьми та суспільством.
У перші дні повномасштабного вторгнення РФ Сергій Серневич приєднався до територіальної оборони. 8 березня 2022 року він ризикує життям і самостійно заходить в охоплений боями Ірпінь. Це була справжня евакуаційна місія під вогнем, з прямим контактом із ворожими позиціями, через зруйновану Романівку, блокпости, непорозуміння з військовими – все це мало закінчитися фатально, але Сергій вижив.
«Я очікував пострілу, але молився і йшов. Ці тварини, ці люди – вони були не менш важливі за моє життя», – згадує Сергій.
Цей досвід перетворився на образи, які згодом лягли в основу виставки “Погляд забутих предків”.
Виставка проходила у серці української культури – в Національному музеї Тараса Шевченка. Кожна картина Сергія – це не просто композиція фарб, а особиста історія, пережита емоція, біль, втрати, але й надія.
Мета виставки – не лише показати війну очима очевидця, але й привернути увагу до соціальної невидимості ВІЛ-інфікованих, залежних, травмованих. Мистецтво Серневича стає мостом між тими, кого суспільство часто не хоче бачити, і тими, хто має силу змінити цю дійсність.
«Сергій — не просто художник. Він людина, яка не лише вижила, а змогла перетворити свої випробування на мистецтво. І моє завдання — щоб світ це побачив»,
— розповідає Дмитро Говоренко, який став не лише організатором, а й провідником цієї історії до публіки.
Завдяки його продюсерській підтримці, картини Серневича були представлені в одному з найпрестижніших культурних осередків країни — музеї Шевченка.Серед поціновувачів творчості Серневича – не лише глядачі, але й визнані митці, такі як Олег Пінчук, народний художник України, скульптор, який відзначив глибину та щирість робіт автора.
Сьогодні Сергій Серневич працює з фондом та студією Дмитра Говоренка у Києві. Продовжує малювати, писати вірші, мріяти. Він — людина, що зіштовхнулася з війною, хворобою, суспільною байдужістю — і не втратила здатності творити світ.
Margo Pavloff — журналістка, сценаристка, кіно-оглядачка, волонтерка. Авторка PR і digital media проєктів, що поєднюють мистецтво, медіа та соціальну активність.
