Вона починала в дуеті з сестрою, співала на сцені нацвідбору Дитячого Євробачення, а тепер впевнено творить свій шлях під псевдонімом MARSHA. У щирому інтерв’ю артистка розповідає, як обрала сценічне ім’я, чому не хоче бути «глянцево ідеальною» в соцмережах, що мотивує повертатися до музики після тривалого мовчання — і чому вірить у майбутнє якісної української сцени.
— Софіє, ти займаєшся вокалом з дитинства й нещодавно взяла псевдонім MARSHA. Що він означає і що тебе надихає не зупинятися?
— Привіт! Ми з мамою довго брейнштормили над псевдонімом для мого сольного проєкту. Спочатку всі радили виступати під справжнім ім’ям — Софія Добривечер, але воно здавалося мені занадто довгим, та й у дитинстві мене через прізвище дражнили. Хоч зараз, навпаки, вже роблять компліменти.
І от якось мама скинула мені посилання з розшифровкою імені MARSHA — по кожній літері. Я читаю й розумію: «Це ж усе про мене!» А мама: «Я тому й надіслала». Так воно й приклеїлося.
Щодо мотивації — бувають моменти, коли здається, що відстаєш від усіх. Але потім нагадую собі: мій шлях — не швидкий, зате впевнений. Після початку повномасштабної війни я зробила паузу на два роки — просто викладала вокал. А потім пішла на концерти знайомих і зрозуміла, як сильно хочу зно
ву співати і розвиватися як артистка.
— Тебе раніше знали як учасницю дуету Double Smile із сестрою. Зараз ти вже як сольна артистка випустила 7 пісень і відкрила власну вокальну школу. Як змінився твій підхід до музики?
— Дует був дуже крутим досвідом — ми багато чого навчилися із сестрою, і тепер я можу передавати ці знання учням. А зараз я ще у процесі пошуку свого звучання — і це видно по стилістиці пісень.
Колись мене буквально «затягнуло» на ударні — почала сама вчитися, щоб краще пояснювати звукорежисеру, чого хочу. Навіть курси звукорежисури пройшла. Хотіла й гітару вивчати, але поки не дійшла — хоча я взагалі люблю вчитись і постійно вдосконалююсь.
У соцмережах я показую цей процес — не завжди ідеальний, але справжній. Іноді за це навіть хейтять, бо не всі звикли бачити артистів без фільтрів.
— Ти брала участь у нацвідборі на Дитяче Євробачення. Що цей досвід тобі дав?
— Перший раз у фіналі був неочікуваним — ми з сестрою ще тільки починали займатися вокалом. Але потрапили туди завдяки наполегливості й крутій команді.
Другий раз я виступала вже сольно, і це було страшно — перший великий сольний виступ. Але я впоралась. Цей досвід загартував мене: на сцені немає «я втомилась». Допомогла ще дисципліна, привита з дитинства — я ж колись займалась художньою гімнастикою.
Зараз мені дуже приємно дивитись на кавери дітей і гуртів на наші пісні — це найкращий фідбек для артиста.
— Як ти оцінюєш український шоу-бізнес зараз? І хто тебе надихає?
— Індустрія потрохи розвивається — і це дуже радує. Хочеться більше сучасної української музики з сенсом, глибоким звучанням.
Мене засмучує, що дехто досі слухає російське і виправдовується тим, що «у нас такого нема». Це брехня. У нас є талановиті молоді артисти — просто ще не всі стали масовими.
У дитинстві слухала Скрябіна, Могилевську, Козловського. Зараз — західних артистів із потужними вокалами та складними аранжуваннями. Мене надихають Dua Lipa, Miley Cyrus, The Pretty Reckless, Benson Boone, Jamie Miller. З українських — Yarima, Liza Bibikova, Molodi, ENLEO.
Надихають не лише музикою — а своєю працею, щирістю, рухом уперед.
— Чи плануєш дуети? І з ким хотіла б зробити фіт?
— Так, дуже хочу! Вже навіть пробую писати пісню з прицілом на колаборацію. Думаю, скоро щось круте почуєте!
— Що для тебе найважливіше у творчості?
— Для мене важливо бути почутою. Хочу знайти свого слухача — того, кому відгукнеться те, що я створюю.
Останні два треки після довгої паузи дали мені потужну підтримку — отримала багато щирих відгуків. Це додає сил. Я не маю якогось спеціального «меседжу для соціуму» — просто пишу те, що відчуваю, що болить або надихає. І цим ділюсь з тими, хто мене чує.
— Зараз ти формуєш сценічний образ. Як би ти описала себе як артистку?
— Я ще в пошуку. У дуеті в дитинстві все було простіше, а зараз — інакший погляд, інакше відчуття.
На сцені я — справжня. Я — цілеспрямована, щира, відкрита до нового. Не боюсь ризикувати й творити так, як відчуваю. Мій образ — це відображення мого внутрішнього світу.

Анастасія Курило — редакторка журналу GLORY, що висвітлює актуальні теми зі світу моди, культури та успішних особистостей. Волонтерка БФ “Народжені перемагати”