Ви працюєте сумлінно, знаєте “тему”, клієнти задоволені, колеги хвалять. Але всередині постійно щось шепоче: “Мені просто пощастило”, “Я не маю права підвищувати ціну”, “Інші набагато крутіші”. Це не скромність. І не реальне “не знаю”. Це — синдром самозванця. Тиха внутрішня програма, яка щодня знецінює ваші зусилля, блокує ріст і тихенько краде… усе. І гроші. І самоповагу. І справжнє відчуття успіху. Як його розпізнати — і що з ним робити? Пояснює психологиня Ірина Шеньє.
Що це взагалі за синдром — і чому його ніхто не помічає?
Синдром самозванця — це стан, коли людина не може прийняти свої досягнення, вважаючи їх “випадковістю” або “перебільшенням”. Усі — професіонали, а вона просто “вгадала”. А ще — боїться, що її “викриють”.
Ірина Шеньє пояснює:
«Це не про некомпетентність, а навпаки — найчастіше синдром виникає в талановитих і відповідальних людей. Вони так звикли сумніватися в собі, що не вірять навіть тоді, коли вже є результати. І саме тому зупиняються на півдорозі».
Як синдром самозванця впливає на гроші?
– Ви боїтеся підвищити ціну, бо “це занадто”
– Працюєте “в плюс клієнту, мінус собі”
– Погоджуєтесь на умови, які вам незручні
– Не заявляєте про себе — бо “рано”, “ще не експерт”
– Даєте величезну цінність, але оформлюєте це як “трошки допомогла”
«Самозванець у голові каже: “Це ще не успіх. Це просто везіння”. І поки ви вірите йому — гроші йдуть до когось іншого, менш талановитого, але впевненішого», — додає експертка.
Чому синдром самозванця виникає саме зараз?
Бо ми живемо в часі надвимогливості. Кожен в Інстаграмі — коуч, експерт, автор, супергерой. А у воєнний час до всього додається ще одна глибока внутрішня установка: “Мені ще недостатньо боляче, щоб мати право бути щасливою”.
«Після пережитих травм, втрат, тривог, багато хто не дозволяє собі бути “успішним”. Є відчуття провини перед тими, кому гірше. І тому синдром самозванця стає ще підступнішим», — каже Ірина Шеньє.

Як зрозуміти, що це — саме він?
- Ви відчуваєте ніяковість, коли вас хвалять
- Вам складно сказати: “Я це зробила добре”
- Ви постійно вчитеся, але боїтесь почати
- Ви відкладаєте презентацію, пост, проєкт — бо “не ідеально”
- Вас охоплює паніка, коли треба виставити ціну або сказати, чим ви займаєтесь
Що з цим робити? Поради психологині
1. Ведіть “щоденник досягнень”
Щовечора записуйте 3 речі, які ви зробили добре. Навіть дрібниці.
Не “зробила, бо треба”, а “зробила, бо можу”.
«Наш мозок схильний помічати негатив. Щоденник — це спосіб перенавчити його бачити і цінувати себе», — пояснює Ірина.
2. Фіксуйте зворотний зв’язок
Створіть окрему папку “Вдячність”. Скриншоти, листи, повідомлення клієнтів, слова підтримки. І перечитуйте, коли синдром починає шепотіти “ти ніхто”.
3. Не чекайте “ідеального моменту” — дійте
Дозвольте собі зробити на 80%, а не на 120%. Запустити — не дочекавшись “усієї готовності”. Говорити — не маючи всіх відповідей.
«Ти не мусиш бути ідеальною, щоб бути цінною. Ти цінна — вже», — підкреслює психологиня.
І найголовніше – успіх не приходить до тих, хто найрозумніший. Він приходить до тих, хто вірить, що має на нього право.
Ірина Шеньє підсумовує:
«Синдром самозванця — не вирок. Це голос із минулого, який можна переграти. З кожною чесною дією, кожним проявом, кожним “так, я це зробила” — ви повертаєте собі повагу, впевненість і своє місце у світі».
Спробуйте вже сьогодні написати собі листа — не критикуючи, а підтримуючи. Якби ви були своєю подругою — що б ви сказали? Ось саме з цього починається внутрішній перелом. І саме так ви перемагаєте того, хто намагався забрати вашу силу.